Про форум

[UR5GAW (UT1G)]

й усе таки, інформація про того хто створив форум й для якої мети мусить бути.

Поки, що в загальному спостерігається картина, що форум має за мету просувати програмні продукти й "балалайки". Цілком нормально, до того ж на початках спрямованність теми тому хто заснував зрозуміла. 

Але точно хотілося б знати групу аматорів чи аматора-творця.

Бо на данний момент суто захоплення від процесорно-програмування, а от технічно грамотної інфи замало. Звичайно, на те й форум, щоб у разі чого ставити питання й помилятися, але.

[Admin]

Поки, що в загальному спостерігається картина, що форум має за мету просувати програмні продукти й "балалайки".
 

А де ви це побачили? Що саме "просувається" такого? І що за "балалайки" такі? У нас нема розділу музичних інструментів

[UR5GAW (UT1G)]

Давайте про цілі й хто керманичі й ініціатори.
Й не сприймайте все агресивно, до "балалайок" я відношу всю цифрову схемотехніку, але це суто моя позиція. 
Й на то є ряд причин, я ніц не маю проти цифрових технологій, але вони дуже не досконалі. Але кому цікаво - хай досліджує для себе. Я відповів на Ваше питання, Ваша черга будь-ласка.

[UR5VCP]

Вітаю! Я один з ініціаторів, готовий вислухати Ваші запитання, в подальшому, а зараз надао відповіді на поставлені вже... Отже:

Давайте про цілі й хто керманичі й ініціатори.

 

 Ну власне цілі викладені в відповідному розділі, ініціатор Вас уважно слухає.

Поки, що в загальному спостерігається картина, що форум має за мету просувати програмні продукти й "балалайки".

 

 Питання (чи то не питання а власна думка автора) не зовсім зрозуміле... Аргументуйте.

до "балалайок" я відношу всю цифрову схемотехніку, але це суто моя позиція.

 

 Ваше право, але це зовсім не означає що тут хтось щось просуває. Не цікавлять якісь розділи - будьте так ласкаві, ігноруйте їх. Форум власне для того й форум, щоби кожен міг знайти цікаву саме йому тему.


Ну і дозвольте поцікавитись, а що для Вас не є "балалайкою"? UW3DI-1? Нема питань, створіть тему і обговорюйте хоч переналаштування "Карата" або Р-108 на всі бенди. Доки в темах буде дотримано правил форума - гарантовано їх ніхто не заблокує!

Й на то є ряд причин, я ніц не маю проти цифрових технологій, але вони дуже не досконалі.

 

 Ваше право. Можу поцікавитись, а які причини Вас вимусили скласти погану думку про цифрові технології?

Сподіваюсь, задовільнив Ваш інтерес, маю надію на цікаве спілкування.

73! de UR5VCP!

[UR5FFR]

Давайте про цілі й хто керманичі й ініціатори.

Форум адмініструє декілька чоловік. В тому числі і я
Цілі задекларовані тут

Й не сприймайте все агресивно, до "балалайок" я відношу всю цифрову схемотехніку, але це суто моя позиція. 
Й на то є ряд причин, я ніц не маю проти цифрових технологій, але вони дуже не досконалі.
 

Хочу нагадати вам п.3, а саме

3. Під час обговорення ставтеся до співрозмовника з повагою.

Не треба принижувати тих хто займається цифровою технікою, тому що це провокує свару.
Так що ваші "балалайки" тут недоречні. Використовуючи цій термін ви ображаєте людей
 

[UR5GAW (UT1G)]

Вітаю! Я один з ініціаторів, готовий вислухати Ваші запитання,

73! de UR5VCP!


 

Дякую, дуже приємно.
Ну питання, як правило виникають по ходу обговореннь. 
Щодо "балалайок" - то зрозумійте вірно, для людини з інженерною освітою, всі ці прості конструкції натикаються на ряд суттєвих проблем:
додаси потужність - цифра глючить й утворює спектр радіосміття, по прийому має ще більше обмеженнь й т.д.
Тому, на жаль всі цифрові конструкції в яких невирішуються ці проблеми - це забавки.

Звісно, якщо автори запропонують рішення цих проблем й на сторінках форуму з'явиться не клон сучасних цяцьок, а трансівер за сервісом рівня "Маламут", по передачі рівня TS- 940 й за прийманням взує 440й Кенвуд - то вже буде апарат.
Тому, без образ, але всі 100% sdr й їх безкомп'ютерні похідні типу m0nka й т.д. - "сирі" апарати. Спрощені варіації - "балалайки" з поганими параметрами.

Тому, сподіваюся, що я пояснив позицію й бажаю авторам таких схем акцентувати увагу на подоланні реальних проблем більше. 

Щодо процесорів для SSB трансіверів радіаматорських спеціальних, то вони НЕ з'являться й надалі, бо не потрібні промисловим апаратам. Тому й надалі доведеться перебирати різні проци й шукати рішення мінімізації спектрів на виході, зросту малосигнальних трактів й шукати способів боротьби з помилками від наводок ВЧ.

Тому бажаю успіхів !

P.S. щодо uw3di -1 , то в мене він Є САМОРОБНИЙ Й НАЛАШТОВАНИЙ. Якщо питання, то звертайтеся
 

[UR5GAW (UT1G)]

 

Не треба принижувати тих хто займається цифровою технікою, тому що це провокує свару.
Так що ваші "балалайки" тут недоречні. Використовуючи цій термін ви ображаєте людей
 
 

Якщо Вас це "зачепило", то перепрошую й утримуюся від такої назви, вибачаюся.

Якраз образити не хотів, але побажання є більш грунтовно описувати існуючих проблем, особливо їх вдалого подолання.

73!

[UR5FFR]

Не треба принижувати тих хто займається цифровою технікою, тому що це провокує свару.
Так що ваші "балалайки" тут недоречні. Використовуючи цій термін ви ображаєте людей
 

Якщо Вас це "зачепило", то перепрошую й утримуюся від такої назви, вибачаюся.

 

Жаль що ви мене не зрозуміли. Я писав вам зауваження як модератор. Мені все одно як ви ставитеся до тієї чи іншої техніці. Але на форумі таке зневажливе відношення неприпустимо. І це написано у п.3. Якщо завтра знайдуться люди, які будуть обговорювати детекторні приймачі або квантові моди зв'язку, то ми так само будемо ставитись з повагою до них і до предмету їх обговорення.
Тому не треба переходити на особи. Треба лише дотримуватися правил.
 
 

[UT5KS]

"Детекторні приймачі" - це не лайка. А особливо для початківців - якщо він почує щось в навушниках приймача, який спаяв сам, то вже не забуде це ніколи. UT5RS.

 

[UT5KS]

... ...Окрім авіамоделізму, почав займатись ще і  радіоконструюванням.А почалось все так. Дядько Віктор – ще один батьків брат, працював в Інституті Кібернетики, в самого Глушкова. Приїхав він в село, у відпустку на червоній «Яві-250». Пороздавав київські  гостинці, а потім почав розкладати на підвіконні свої речі – бритву, зубну щітку.
Коли дядько вийняв з наплічника маленьку пластикову коробочку, то я спочатку подумав, що там мило. Але він повернув якесь коліщатко, і з коробочки залунала музика!  Спіймавши мій зацікавлений погляд, дядько пояснив: «Транзисторний приймач, саморобний». Останнє слово було ключовим.
Ті кілька тижнів, які дядько гостював в своїх батьків – тобто в моїх діда і баби – я не випускав приймач з рук, та все розпитував про радіо.  Саме тоді я зрозумів, принцип роботи  коливального контуру, детектора, підсилювачів низької та високої частоти, що таке чутливість та вибірність.
Дядько вмів просто пояснити такі, досить складні для шестикласника, речі. 
 Кілька тижнів потому я отримав з Києва бандероль і коли її розгорнув, то  моїм радощам не було меж!По перше, серед добрячої пригорщі радіодеталей, в очі відразу потрапили  чорні транзистори П416Б, промарковані зірочкою.  Що це означає, дядько Віктор мене вже «просвітив». Це не якісь там П401 з ширвжитку, це були відібрані і перевірені напівпровідники, які встановлюють  навіть на апаратуру супутників і космічних кораблів! А ще там були різні номінали керамічних і електролітичних конденсаторів, резисторів МЛТ, там були діоди Д9, високоомні телефони ТОН, феритовий стержень, «динамік» 0,1ГД-6 і навіть змінний конденсатор, ретельно запакований в картонну коробочку з написом «VEF 2х15-495pF»! 
По друге, в бандеролі були ще дві книжки: довідник «Малогабаритна радіоапаратура» Терещука і «Саморобки на транзисторах» Рема Варламова. Тут слід сказати, що до цього  я вже знайшов в бібліотеці чудову книгу Айсберга «Радіо – це дуже просто!», яку уважно проштудіював. Але там була теорія, а тут, у Варламова – практичні схеми з поясненнями, а в довіднику – цоколівка і параметри радіоелементів.
В той час, для сільського хлопця,  вміст цього пакунка був справжнім скарбом!  До речі, саме ці книжки поклали початок моїй книгозбірні, і сьогодні займають в ній почесне місце. Саме того літа я купив «Небо війни» Покришкіна та «Фараонову помсту» Голубєва. Якщо з першою книгою все зрозуміло, то друга була придбана завдяки  ілюстраціям Георгія Малакова. Роботи  цього художника, безпомилково впізнавані за стилем, були мені вже добре знайомі за книжками «Сивий капітан» та «Аргонавти Всесвіту» Владка, «Людина без серця» і «Шляхи титанів» Бердника, «220 днів на зорельоті» Мартинова. Фантастична література тоді була надзвичайно популярна,  адже це був романтичний час, коли людство робило самі перші кроки в Космос. 
Повернемось до радіо. Паяльник на 60 Ват на саморобній підставці, грудка каніфолі та шматок припою вже давно чекають свого часу.  На шматку звичайної фанери забиті маленькі цвяшки – така собі «макетка», на якій нарешті  змонтований детекторний приймач. В навушниках ледь чутно звучать радіостанції Києва, Москви та Варшави, але вони заважають одна одній. Перепаюю відвід контурної котушки ближче до земляного кінця – вибірність зростає, але гучність катастрофічно падає. 
 Зрозуміло, потрібно поліпшувати антенне господарство! Замість виделки (J), яка до цього слугувала заземленням, під водостоком закопую старе відро, до якого надійно, болтом і гайкою на 10 мм (іншого під рукою не знайшлось), прикручений товстий дріт, заведений в отвір віконної рами. Кімнатна антена від «Рігонди» поступилась місцем алюмінієвому провідникові, довжиною щось  біля двадцяти метрів, який (з десятої спроби, за допомогою жилки, гайки і рогатки) був закинутий на високу тополю.Зовсім інша справа! Гучність зросла, тепер можна впевнено чути 4-5 станцій на довгих хвилях. Вуха пухнуть від гумових амбушурів-«лопухів» телефонів ТОН-2. Часто я засинаю з ними на голові…
Але що це? Після дощу мій приймач раптом  перестав працювати. Виявляється, я знехтував порадою кріпити антену через ізолятори, окрім того, дріт торкався мокрих гілок… 
 Але ж транзисторні приймачі працюють з іншим типом антен – феритовими. І схема приймача «Забава-2» з книги Варламова вивчена вже вздовж і впоперек, і всі деталі є. Отже – вперед!Тут у мене виникло питання – на чому ж монтувати схему? На фанерці вже якось непристойно, а текстоліту чи гетинаксу я тоді ще і в очі не бачив (нагадую, це 68- 69 роки).
Рішення було знайдене «на грані фолу». В заскленій книжковій шафі, в два ряди, на всіх полицях, та ще на етажерці,  стояли книжки моїх батьків,  вже досить чимала  бібліотека. Тато був вчителем історії, тому там були присутнє обов’язкове «собраніє сочінєній» лєніна, щось біля 12-15 томів, в чудових темно-синіх палітурках. А що «собраніє» стояло в другому ряду, і ніколи не виймалось з шафи, я експропріював одну обкладинку. До речі, ця моя афера так ніколи і не була викрита J.